Безмовність ч.1

Слів знадобиться багато, явно потрібно кілька статей. Тому, щоб кому не цікаво, могли їх пропустити, вони будуть озаголовлені й пронумеровані. При цьому, як би я не старався, строгої послідовності мені не досягти, бо я не розумію, що потрібно обґрунтувати, а що можна подати як аксіому. Так що ви, якщо що, питайте.

Отже, розум людини майже ніколи не буває тут і зараз. Він або в минулому, де зазвичай суцільний негатив, або в майбутньому, де майже завжди мрія, бажання. Бажання мають дати нам позитивну перспективу, вони — противага нестачі любові, грошей, радості тощо. Але досяжні вони складно й скоріше стають новою причиною страждань. Будда говорив: «бажання — причина страждань». Доти, доки є психологічні травми, які можна усунути за допомогою ЗКС, будуть залишатися й бажання. І доти перебування в тут і зараз буде майже неможливим через метання розуму з минулого в майбутнє й назад.

Перебування в теперішньому супроводжується мовчанням розуму. У різних системах воно називається по-різному. Наприклад, у християнстві збереглося 4 види духовної практики (з 112, даних Шивою), і найкращим способом очищення душі вважається зупинка думок, або безмовна молитва. У Кастанеди це називається зупинка внутрішнього монологу, в системах рукопашного бою це називається бойовий транс, у раджа-йозі — безформне (хоча там це дещо місткіший термін). Стан безмовності розуму дуже підвищує ефективність будь-якої діяльності.

Наприклад, Ясукоро Судзукі говорив: «ти маєш перестати бути собою, втратити свій образ і міркування, від усього відректися і нічого не сприймати, поки тобою володіє дух карате. Поки ти не людина, ти не вразливий і нездоланний для тих, у кому залишилося хоч щось людське, ти — дух! Була б у тобі хоч крупиця думки, хоч відблиск свідомості, вони ніколи не зробили б тебе настільки різким і швидким. Людина в трансі карате повністю зливається з Богом, і лише божественній волі підкоряється. Слухайте всі! Прийміть учення карате і возз'єднайтеся з Тим, Хто Над Нами!»

Отже, людина в стані безмовності зливається з богом, а не спілкується з ним, як це буває в молитві, мантрі чи обряді. І це важливий момент для духовно шукача. Ви маєте розуміти, чого ви хочете від духовної практики, і чи може вам це дати обраний вами метод.

Тут ми підходимо до концепції «адвайта» (недвойственність). Працьовиті можуть почитати книги з цієї традиції, поки я зберуся зі своїми куцими висловлюваннями в наступній статті. Класиком адвайти вважається Рамана Махарші та його учні. Махарші — засновник методу самодослідження, відомого під назвою «хто я?». На Сході вважається, що якщо ваша мета — з'єднатися з богом, то, не розібравшись у питанні «хто я?», вам цієї мети не досягти.

До наступних зустрічей!

© Андрій Індиченко